Активності для дітей в музеї
українська. 0.
Привіт, мене звати Анна.
Я родом з минулого і живу у цьому невеличкому, але дуже відомому та історично значущому селищі. Запрошую вас до музею, де ми будемо грати та дізнаватись про те, яким було життя в O сто років тому. Ласкаво прошу до мене в гості!
1. Будинок рибалки
українська. 1. 1.
Я живу в цьому жовтому будинку з батьками і з молодшими братами та сестрами. Мій тато – рибалка, тому ми їмо дуже багато риби!
Також у нас є три вівці і кілька курей. Вівці дають нам вовну, з якої ми можемо робити одяг для всієї сім’ї.
Від курей ми отримуємо яйця, які обмінюємо на молоко. Іноді ми беремо човен та пливемо до острівців поблизу, щоб знайти там яйця чайок та гусей. А ще природа дає нам багато ягід! Збирати їх всією сімєю дуже весело. Мої улюблені ягоди – чорниця та лохина, а ще з них виходить найкраще домашнє чорничне варення!
Я багато допомагаю мамі по дому: ми готуємо їжу разом, носимо воду з О-озера, перемо білизну та доглядаємо за коморою.
українська. 1. 2.
У рибальських селах ми заробляємо мало грошей, тож викидаємо мало і майже не маємо сміття. Всю їжу з’їдають, а одяг ремонтують і латають, якщо на ньому є діри.
Може, і ви цього у нас навчитеся, щоб берегти природу? Використовуйте та переробляйте те, що маєте, замість того, щоб викидати старе та купувати нове!
українська. 1. 3.
Мама навчила мене переробляти та сортувати сміття. З текстильних смужок старого одягу роблять килими, які кладуть на підлогу на кухні чи у вітальні. Ця велика зелена річ — ткацький верстат. Він і використовується для плетіння килимів та багатьох інших речей.
Моя мама дуже вправна в таких ремеслах, як ткацтво та в’язання з вовни. Вона навчилася цього від своєї матері, тому вона так добре може це робити. Ми передаємо ці знання з покоління в покоління і тепер я вчуся цьому від мами. Хочете спробувати? Ви можете ткати на маленькому верстаті!
Наступний будинок із завданнями:
Де зберігаються човни, коли вони не використовуються? (сховище)
2. Сховище для човнів
українська. 2. 1.
Мій тато користується човном Nordland (Нордланд), старим типом човна. Найменший човен тут називається færing (Ферінг) і має він дві пари весел. Найбільший човен носить назву Fembøring (Фембьорінг) і має п’ять пар весел та вміщує екіпаж із п’яти-шести чоловік! На цих човнах можна веслувати або використовувати вітрило.
Човни виготовляли з ялини чи сосни і скріплювали залізними заклепками.
Рибалки використовували круглі камені та складали їх на дно, щоб стабілізувати човен та не давати йому перевертатись.
Існувало давнє народне повір’я, згідно з яким рибалки не повинні були мати на борту камені, покриті водоростями, адже це міг бути замаскований Драуген, підводний монстр. Ходімо на другий поверх мерщій і я розповім про нього!
українська. 2. 2.
Кілька років тому тато отримав мотор для свого човна. Для нього це був геть новий досвід! Веслування дуже важке для тіла: коли мій молодший брат вийшов у море вперше, то він так гріб, що його холодні пальці кровоточили. Але двигуни принесли з собою не тільки хороше. Нажаль, вони виділяють вихлопні гази, токсичні для навколишнього середовища, потребують паливо, яке може забруднювати воду, та створюють сильний шум, який може заважати жити рибам та іншим тваринам у морі.
українська. 2.3.
Тут, в О, усе пов’язане з рибою та рибальством, у нас також є багато іншої роботи.
Найважливіша подія тут – всесвітньовідомий Лофотенський сезон, що триває з січня по квітень. Тріска («скрей» норвезькою) подорожує прямо сюди, на Лофотенські острови, аж з Баренцевого моря для того, щоб продовжити своє потомство. Це означає, що риба відкладає ікру, яка стає маленькою тріскою. Слово Skrei походить від слова «å skride» (мандрувати), саме це робить тріска, коли припливає сюди з Баренцового моря.
Ми ловимо тріску, потрошимо, а потім розвішуємо на стелажі сушитися. Ось як вона стає рибою, яка є важливим товаром! Сто років тому на рибі найбільше заробляв землевласник, який брав виловлену рибу як плату за оренду «рорбу» — червоних рибальських кабін, що приїжджі рибалки винаймали під час сезону риболовлі.
Власники землі володіють рибальськими селами: від землі до рибної фабрики та будиночків. Сім’я Еллінгсен є землевласниками тут. Вони живуть у великому білому будинку. Ми орендуємо в них землю і сіножаті. Оплата за такий будинок – робота або гроші.
українська. 2. 4.
Тато та інші рибалки користуються ярусом, сіткою та ручною линвою. У давні часи рибальські знаряддя виготовляли зі скла, коноплі, бавовни, дерева, корку, заліза.
Зараз рибалки в основному використовують пластик і нейлон, який є міцним і його легше виготовити і замінити. Але що відбувається з пластиком і нейлоном, коли вони потрапляють у море як сміття?
Якщо ми втратимо сітку й не зможемо її знову знайти, вона може плавати в морі або лежати на морському дні. У неї можуть потрапити риби і морські тварини. Це дуже небезпечно для морських них, тому у Норвегії є різні заходи і програми, за допомогою яких можна збирати та витягувати сітки з моря.
Важливо піклуватися про життя в морі, щоб ми могли продовжувати риболовлю на Лофотенах ще сотні років!
українська. 2. 5.
Драуген
Тут, на Півночі, у нас є багато історій та легенд про море. Ви чули про Драугена?
Він дуже страшний! Зазирни у човен і побачиш його!
Драуген — це привид всіх тих людей, хто заблукав у морі та загинув. Про нього складено багато страшних історій. Драуген великий, чорний і безголовий! Він сидить у задній частині човна, так що веслувати стає важко. І коли хтось намагається прогнати його, то човен тріщить і розламується надвоє! Якщо ти не близько до землі, то твоя остання година настала….
Ось моя улюблена історія про Драугена:
українська. 2. 6.
У рибальському селі був вечір. Риба була випотрошена та підвішена до стелажів для сушіння, а ікра була засолена. Рибалки лягли спати й заповзли під свої овечі ковдри. Один з них зійшов до води попрати рукавиці. Він прополоскав їх у морі і почав шльопати ними по каменю, зарослому водоростями. У темряві чоловік не дуже чітко бачив камінь та вдарив по ньому з великою силою. І раптом камінь піднявся, струснувся і кинувся в море, так що вода розбризкувалася навколо нього, камінь злісно верещав! Тоді чоловік зрозумів, що це був Драуген, якого він випадково побив, і також він знав, що Драуген збирався помститися. Рибалка був досить спритний та розумний, тому крикнув потворі: «Коли ти опиняєшся в човнових доках людей, ти сам повинен нести відповідальність за наслідки»
І той Драуген, мабуть, мав більш пробачливу душу, ніж більшість із них, тому він не розлючився і не шукав помсти далі.
(Що ви думаєте про Драугена? Сподіваюся, ви не злякалися! Якщо ж вам моторошно, то не слід читати цю історію)
Наступний будинок із завданнями:
Колір золотий, смак рибний, ложка цього на день зберігає здоров’я.
Куди ми йдемо? (Фабрика з виробництва риб’ячого жиру)
3. Фабрика з виробництва риб’ячого жиру
українська. 3. 1.
На заводі з виробництва риб’ячого жиру ми готуємо риб’ячий жир з печінки тріски. Чудово пахне, чи не так?
Ми можемо використовувати риб’ячий жир як лампове масло, ліки, фарбу та багато іншого.
Корисно щодня пити риб’ячий жир, бо риб’ячий жир містить вітаміни A, E, D і омега-3. Мама дає мені щоранку столову ложку цього еліксиру здоров’я!
Ви б спробували? Чудовий смак, чи не так?
українська. 3. 2.
На узбережжі прийнято фарбувати будинки фарбою з жиру печінки тріски. Для створення такої фарби ми змішуємо риб’ячий жир з порошком фарби та швидко отримуємо нову фарбу для будинків. Єдиний мінус – така фарба сохне дуже довго. Хочете трохи пофарбувати? Будьте обережні, відмити фарбу з одягу дуже важко!
українська. 3. 3.
Взимку я працюю на рибній фабриці, там я відрізаю язики тріски. Це добре оплачувана робота. Не тільки в минулому, але й зараз. Багато дітей в сезон тріски відрізають язики риб за хорошу плату.
Коли рибалки виходять на берег зі своїм уловом, то рибу потрошать, а ікру та печінку залишають.
Далі рибу підвішують до сушки, щоб вона висушилась. Рибні голови також сушать і триває це до літа. Голови можна використовувати як їжу для тварин або готувати бульйон з них.
Наступний будинок із завданнями:
Я приношу новини, газети і листи. Хто я? Листоноша (Поштове відділення)
4. Поштове відділення
українська 4. 1.
З пошти ви можете надсилати листи, а також забирати отримані листи і купувати квитки на теплохід.
Тато розповів мені, що багато рибалок повертаються до О рік за роком на сезон, але їх сім’ї залишаються дуже далеко за морем. На щастя, у нас тут є телефон! Таким чином чоловіки підтримують зв’язок зі своїми родинами листами та телефонними дзвінками.
Коли вони хочуть зателефонувати додому, вони повинні запитати дозволу у поштової працівниці, після чого вона встановлює лінію до телефонної станції у селищі Сьорвоген, а вже там працівниці підключають лінію далі.
Тепер це набагато простіше з телефоном у кишені!
українська 4. 2.
Зазвичай, я забираю пошту для своєї родини. Перевірте поштові скриньки! Ви можете відкрити і подивитися, хто щось отримав.
Я вже мушу бігти додому, майже вечеря. Дякую, що прийшли на екскурсію! Було приємно показати вам наше життя в нашому любому селищі. До зустрічі в О!